Вступ

Клітини HMC3, також відомі як «Клон 3 людської мікроглії», CHME-3 або CHME3, є однією з найпоширеніших ліній клітин людської мікроглії, що використовуються в дослідженнях у галузі нейронауки. Цю лінію було створено в 1995 році Янабі, Пюденіє, Ероном та їхніми колегами шляхом імунізації макрофагів, отриманих з ембріонального мозку людини, за допомогою великого Т-антигену вірусу SV40. [1] Клітини HMC3 зберігають основні характеристики мікроглії, зокрема конститутивну експресію молекули-адаптера Iba-1, що зв’язує іонізований кальцій, та індуковану інтерфероном-гамма експресію антигенів MHC класу II. [2] [3] Як клітини вродженого імунітету центральної нервової системи, мікроглія відіграє ключову роль у розвитку нейрозапальних захворювань, хвороби Альцгеймера та інших нейродегенеративних захворювань. Отже, клітини HMC3 слугують зручною платформою для in vitro досліджень на людях з метою вивчення активації мікроглії, нейропротекторних засобів, вірусних нейроінфекцій та мікросередовища пухлини гліобластоми.

Основні висновки

• Клітини HMC3 — це імморталізовані мікрогліальні клітини людського фетального мозку, отримані шляхом трансфекції великим Т-антигеном вірусу SV40.
• Ця клітинна лінія конститутивно експресує Iba-1 та підвищує експресію MHC класу II під дією інтерферону-гамма; дані щодо експресії CD14, CD11b та CD68 різняться залежно від лабораторії, тому їх слід перевіряти для кожної конкретної партії.
• Клітини HMC3 є широко використовуваною моделлю in vitro для дослідження нейрозапальних захворювань, хвороби Альцгеймера та нейродегенеративних захворювань.
• Ця клітинна лінія сприйнятлива до інфікування низкою нейротропних вірусів, зокрема вірусом Зіка, вірусом хвороби Борна 1, вірусом чікунгунья та риновірусом.
• Клітини HMC3 постійно експресують NOX4 і генерують активні форми кисню, що робить їх важливими для досліджень окисного стресу.
• Цю лінію застосовували у дослідженнях мікросередовища пухлин гліобластоми, фармакології лікарських засобів та досліджень каркасів з біоматеріалів.
• Інтерлейкін-1 бета — як самостійно, так і в поєднанні з інтерфероном-гамма — є найефективнішим запальним стимулятором у цій серії; реакції на ЛПС є порівняно помірними, а ТНФ-альфа та оксид азоту практично відсутні.

Що таке HMC3?

HMC3 (номер зразка в базі даних Cellosaurus — CVCL_II76) — це трансформована лінія клітин мікроглії людини, отримана з фетального мозку ембріона віком 8–10 тижнів гестаційного віку. Стать донора не вказано. У донора не було виявлено жодних захворювань. Лінія була створена Джанабі та колегами у 1995 році шляхом трансфекції первинних культур ембріональних макрофагів головного мозку плазмідою, що кодує великий Т-антиген SV40, у результаті чого було отримано чотири безперервні лінії мікрогліальних клітин, серед яких клон 3 став найпоширенішим. [1] Трансформовані клітини зберегли макрофагальні властивості, такі як адгезія та неспецифічна естеразна активність, і були здатні фагоцитувати частинки зімозану, хоча фагоцитарна активність залишалася низькою. Клітини спонтанно продукували інтерлейкін-6, а рівень його синтезу ще більше підвищувався після стимуляції інтерлейкіном-1-альфа. [1] У рамках всебічного систематичного огляду літератури, проведеного Делло Руссо та колегами у 2018 році, було зібрано наявні дані щодо характеристик цього клону та роз’яснено важливий момент, що викликав плутанину: одна й та сама клітинна лінія була відома під назвами CHME3, C13-NJ та CHME-5. [3] У підсумку огляду було зроблено висновок, що, незалежно від використовуваної назви, ці клітини мають схожий антигенний та функціональний профіль і їх слід розглядати як єдину експериментальну модель — при цьому було зроблено застереження, що в декількох аліквотах CHME-5, які перебували в обігу, було виявлено перехресне забруднення клітинами гліоми щура. Запас клітин HMC3 (ATCC CRL-3304), автентифікований ATCC, не має цієї неоднозначності.

Інформація про культивування клітин HMC3

Клітини HMC3 є стійкими до різних варіантів базового середовища: їх успішно культивували в середовищах EMEM, MEM та DMEM:Ham's F12, кожне з яких було доповнене 10 % сироватки. [3] Однак цей вибір не є фенотипічно нейтральним. Делло Руссо та його колеги повідомили, що базовий рівень утворення активних форм кисню був значно нижчим у клітинах, вирощених у середовищах MEM або DMEM:F12, ніж у середовищі EMEM, що свідчить про менш активований фенотип у стані спокою. [3] Тому дослідники, які порівнюють дані різних лабораторій, повинні фіксувати використовуване середовище разом із номером пасажу.

Переваги клітин HMC3

Клітини HMC3 є унікальною та доступною моделлю людської мікроглії в умовах, коли первинні клітини людської мікроглії важко отримати в достатній кількості для широкомасштабних досліджень. Ця лінія росте в адгезивному режимі та проста в утриманні. Що особливо важливо, клітини конститутивно експресують Iba-1, підвищують експресію MHC класу II у відповідь на інтерферон-гамма, а також — у запасі, сертифікованому ATCC — транскрибують нещодавно визначені характерні гени мікроглії CX3CR1, CSF1R, P2RY12 та TMEM119, що забезпечує біологічно підтверджений аналог первинної мікроглії людини. [2] [3] Завдяки цим властивостям клітини HMC3 є широко використовуваною платформою для механістичних досліджень нейрозапальних захворювань, які вимагають відтворюваного, масштабованого та повністю людського клітинного матеріалу.

Ще однією сильною стороною клітин HMC3 є їхня чутливість до певного набору запальних подразників. Найефективнішим індуктором інтерлейкіну-6 є інтерлейкін-1 бета, який підвищує базовий рівень секреції аж у п’ятдесят разів і діє синергічно з інтерфероном-гамма; ЛПС та бета-пептиди амілоїду викликають більш помірне, залежне від концентрації підвищення. [3] Цей градуйований, відтворюваний профіль реакції дозволяє проводити експерименти, що залежать від концентрації та часового перебігу, які важко реалізувати на препаратах первинних клітин. Їхня чутливість як до прозапальних, так і до протизапальних подразників — включаючи фармакологічні засоби, такі як рапаміцин і дексмедетомідин — ще більше розширює їхню корисність у фармакології лікарських засобів та скринінгу нейропротекторних засобів. [4] [5] Клітини також чутливі до низки нейротропних вірусів, що розширює можливості їхнього застосування в дослідженнях у галузі нейроінфекціології.

Обмеження клітин HMC3

Як трансформована клітинна лінія, клітини HMC3 несуть великий Т-антиген SV40, який надає їм безсмертя, але також змінює певні аспекти клітинної біології порівняно з первинною мікроглією. Лі та колеги повідомили про несподівані патерни експресії ізоформ NOX — значну кількість мРНК NOX4, але майже повну відсутність мРНК NOX2 — що контрастує з первинною мікроглією та обмежує корисність цієї лінії як моделі для NOX2-опосередкованого респіраторного вибуху. [2] [3] Тому дослідники повинні переконатися, що конкретний досліджуваний шлях точно відтворено в цій лінії, перш ніж робити загальні висновки щодо механізмів дії.

Слід звернути увагу ще на три обмеження. По-перше, перелік медіаторів запалення є неповним: клітини HMC3 секретують лише незначні кількості протизапального цитокіну IL-10 (у межах декількох пг/мл), виробляють мало або взагалі не виробляють TNF-альфа як спонтанно, так і після прозапальної активації, а також демонструють постійно підвищений рівень IL-6, зумовлений NOX4-залежними активними формами кисню. [2] [3] По-друге, на відміну від мікроглії гризунів, клітини HMC3 у стані спокою не експресують iNOS, і після стимуляції LPS, LPS у поєднанні з інтерфероном-гамма, IL-1 бета або TNF-альфа не було виявлено ані індукції iNOS, ані помітного накопичення нітритів. [3] Отже, ця модель не є оптимальною для досліджень, зосереджених на осі оксиду азоту.

По-третє, ця клітинна лінія була створена з тканини мозку ембріона, а це означає, що її транскрипційний та функціональний профіль може відрізнятися від станів мікроглії, що виникають у дорослих і пов’язані з нейродегенеративними захворюваннями у літньому віці. Дослідники, які моделюють хворобу Альцгеймера або хворобу Паркінсона у дорослих, повинні, за можливості, інтерпретувати дані, отримані на основі HMC3, у поєднанні з додатковими системами мікроглії дорослих, отриманими з первинних клітин або з індукованих плюрипотентних стовбурових клітин (iPSC). Нарешті, дані щодо профілю поверхневих маркерів не є повністю узгодженими: тоді як Лі та колеги описали конститутивну експресію Iba-1 та CD14 разом з індукованими інтерфероном-гамма CD11b, CD68 та MHC класу II, [2] як первісна характеристика, надана Джанабі та його колегами, [1] а дані проточкової цитометрії, опубліковані Делло Руссо та його колегами щодо ATCC CRL-3304, показали, що клітини у стані спокою є CD14- та CD11b-негативними, причому жоден із цих маркерів не індукується інтерфероном-гамма. [3] На ці показники впливають клон антитіл, культуральне середовище та номер пасажу, а генетичний дрейф під час послідовних пасажувань, як правило, зафіксовано для безперервних ліній; експресію маркера слід підтверджувати власними силами, а не спиратися на припущення.

Переглянути повні технічні характеристики та замовити

Застосування клітин HMC3

Нейрозапалення та активація мікроглії

Дослідження нейрозапальних захворювань є найбільш широко розвиненою сферою застосування клітин HMC3. Лі та його колеги продемонстрували, що клітини HMC3 конститутивно експресують NOX4, що зумовлює безперервне утворення активних форм кисню та стійку експресію IL-6 — це відкриття дозволило позиціонувати ці клітини як модель хронічного нейрозапалення низького ступеня. [2] Цей постійний запальний фон віддзеркалює аспекти припущеної мікроглії, що спостерігаються при нейродегенеративних станах, забезпечуючи відповідну базову лінію для досліджень з втручанням.

У впливовому дослідженні Бек та його колеги вивчали інгібування бромодомену BET у клітинах HMC3 за допомогою секвенування РНК. [6] Автори показали, що інгібітор BET JQ1 послаблює запальну та міграційну реакцію клітин HMC3, активованих LPS, та визначили механізм цього явища: LPS індукує транскрипційний фактор IRF1, який безпосередньо регулює гени хемокінів, цитокінів, гени, стимульовані інтерфероном, та гени, пов’язані з міграцією, а JQ1 помітно знижує експресію IRF1 разом із його генами-мішенями. Нокаут IRF1 відтворив цей ефект та інгібував міграцію мікроглії. [6] Ця робота визначила вісь BET–IRF1 як мішень для фармакологічного впливу при нейрозапаленні мікроглії людини та продемонструвала придатність клітин HMC3 для досліджень фармакологічного втручання на механістичному рівні.

У цій лінії також досліджували молекулярні патерни, пов’язані з пошкодженням мітохондрій. Насі та колеги виявили, що стимуляція мітохондріальною ДНК та кардіоліпіном підвищувала клітинний окислювальний стрес у клітинах HMC3, при цьому, що прикметно, не викликала класичної прозапальної реакції: експресія HLA-DR не підвищувалася, і секреція ні TNF-альфа, ні IL-6 не зростала. [7] Автори інтерпретували це як можливий ендогенний регуляторний механізм, що обмежує активацію мікроглії. Окремо Капполі та колеги показали, що інгібітор mTOR рапаміцин парадоксальним чином посилював експресію та вивільнення IL-6 у клітинах HMC3, активованих коктейлем інтерферону-гамма/IL-1 бета, одночасно зменшуючи утворення активних форм кисню — що ставить під сумнів припущення щодо протизапальної дії рапаміцину в імунних клітинах, що мешкають у людському мозку. [4] Ці дослідження в сукупності демонструють, що клітини HMC3 є чутливою системою, релевантною для людини, для аналізу молекулярних шляхів, що лежать в основі нейрозапальних захворювань.

Моделювання хвороби Альцгеймера та нейродегенеративних захворювань

Клітини HMC3 стали важливим інструментом для моделювання ролі мікроглії у розвитку хвороби Альцгеймера. Раннє характеристичне дослідження, проведене Ліндбергом та колегами на цьому клоні під назвою CHME3, встановило, що свіжорозчинений амілоїд бета (1–40) спричиняв дозозалежне збільшення вивільнення IL-6 поряд із дозозалежною втратою життєздатності. [8] Альфа-меланоцит-стимулюючий гормон не змінював реакцію на IL-6, індуковану бета-амілоїдом, але дозозалежно підвищував базовий рівень вивільнення IL-6 — ефект, який пов’язують із підтипами меланокортинових рецепторів MCR3 або MCR5. [8] Ця робота підтвердила, що клітини HMC3 є зручною платформою для вивчення взаємозв’язку між бета-амілоїдними пептидами та запальними реакціями мікроглії, які відіграють центральну роль у патогенезі хвороби Альцгеймера.

Гонсалес-Пріето та колеги досліджували CX3CR1 — єдиний рецептор нейронального хемокіну CX3CL1 — при хворобі Альцгеймера. [9] Експресія CX3CR1 була підвищеною в корі головного мозку мишей 5xFAD та у зразках мозку людей із хворобою Альцгеймера, а введення ребоксетину — інгібітора зворотного захоплення норадреналіну — ще більше підвищувало її in vivo. Натомість пряме введення норадреналіну в клітини HMC3 та первинну мікроглію щурів пригнічувало синтез CX3CR1. [9] Автори дійшли висновку, що реакції мікроглії на норадреналін можуть змінюватися за відсутності нейронів, що продукують CX3CL1, або під впливом інших факторів, не пов’язаних із мікроглією — це показовий приклад того, як клітини HMC3 дозволяють виділити автономну клітинну реакцію і, таким чином, виявити вплив ширшого тканинного контексту.

У дослідженні дексмедетомідину, проведеному Лі та колегами, використовували клітини HMC3, стимульовані LPS та АТФ, як модель нейрозапалення, опосередкованого інфламмасомою NLRP3, що має значення для хвороби Альцгеймера. [5] Дексмедетомідин пригнічував вивільнення IL-1β та IL-18 через каскад c-Fos/NLRP3/каспаза-1, що дозволило виявити механістично нову протизапальну вісь у мікроглії людини. Клітини HMC3 також слугували моделлю для дослідження поляризації мікроглії у відповідь на рослинні екстракти, що містять фітоестрогени, що ще більше розширює їхню корисність у розробці лікарських засобів для лікування нейродегенеративних захворювань. [10] [11]

Вірусологія та інфекції ЦНС

Клітини HMC3 виявилися надзвичайно універсальними для вивчення вірусних нейроінфекцій, з огляду на їхнє людське походження та роль як моделі першої лінії захисту мікроглії в центральній нервовій системі. Мартінес В'єдма та Пікетт порівняли реакцію хазяїна — клітин мікроглії HMC3 та плацентарних клітин JEG-3 — на інфекцію вірусом Зіка, використовуючи набір із 84 генів вродженого та адаптивного імунітету, профілі яких було визначено через 24 та 72 години після інфікування. [12] Ці два типи клітин продемонстрували відмінні набори генів із диференційованою експресією, а аналіз сигнальних шляхів показав, що TLR7/8-сигналізація була пригнічена в мікрогліальних клітинах, тоді як у плацентарних клітинах вона була активована — цю розбіжність згодом перевірили за допомогою експериментів із siRNA. У ході дослідження було встановлено, що клітини HMC3 є придатною платформою для транскриптомічних досліджень взаємодії «господар–патоген» у вірусології ЦНС.

Чжан та колеги використовували клітини HMC3, інфіковані BoDV-1, щоб продемонструвати, що miR-146a сприяє реплікації вірусу шляхом пригнічення осі сигналізації вродженого імунітету IRAK1/TRAF6/NF-κB. [13] Це відкриття дозволило зрозуміти механізм, за допомогою якого РНК-вірус із високою нейротропністю уникає антивірусних реакцій мікроглії. В окремій моделі інфікування Анхель-Амбросіо та колеги вперше продемонстрували, що людський риновірус завершує свій повний вірусний цикл у клітинах HMC3, що вказує на мікроглію як потенційний клітинний резервуар для ускладнень у ЦНС, пов’язаних із риновірусом. [14] Ця клітинна лінія також підтримує реплікацію вірусу чикунгунья без значної втрати життєздатності аж до 72 годин після інфікування. [19]

Шарма та колеги ідентифікували прохібітин 1/2 як ймовірний рецептор проникнення для вірусу денге серотипу 3 у мікрогліальних клітинах CHME-3 — синонімі HMC3 — за допомогою аналізів зв’язування білків методом накладення вірусу, протеоміки LC-MS/MS, пригнічення експресії за допомогою siRNA та коімунопреципітації. [15] Примітно, що таку саму залежність було виявлено в нейрональних клітинах SH-SY5Y, але не в астрогліальних клітинах U-87 MG, що вказує на те, що шлях проникнення є специфічним для типу клітин. У сукупності ці вірусологічні дослідження підкреслюють, що клітини HMC3 є широко застосовною моделлю людської мікроглії для дослідження патогенезу та стратегій уникнення імунної відповіді нейротропних вірусів.

Мікросередовище пухлини гліобластоми

Клітини HMC3 застосовували як модель мікроглії, асоційованої з гліомою, для вивчення того, як клітини гліобластоми привласнюють запальний фенотип мікроглії. Лі та колеги продемонстрували, що спільне культивування клітин гліобластоми, резистентних до темозоломіду, з клітинами HMC3 сприяло M2-поляризації клітин HMC3 та збільшувало секрецію пропухлинних цитокінів TGF-β та IL-6. [16] Ця поляризація була пов’язана з ланцюгом lncRNA SNHG15/miR-627-5p/CDK6, а інгібітор CDK4/6 палбоцикліб знижував рівні маркерів M2, одночасно долаючи резистентність до темозоломіду в моделях ксенотрансплантатів, отриманих від пацієнтів.

Ці результати позиціонують клітини HMC3 як актуальну людську модель для вивчення внеску мікроглії в імуносупресивне мікросередовище гліобластоми. Можливість моделювання взаємодії мікроглії та гліобластоми in vitro з використанням клітин HMC3 забезпечує зручну систему для виявлення терапевтичних мішеней, які одночасно впливають на резистентність пухлинних клітин та їх уникнення імунної відповіді. [16]

Нейропротекторні засоби та фармакологія лікарських препаратів

Клітини HMC3 широко використовуються для скринінгу нейропротекторних засобів та вивчення механізмів їх дії в людській мікроглії. Мартінес Лео та Сегура Кампос оцінили пептидні фракції з насіння Salvia hispanica на предмет нейропротекторної активності в клітинах HMC3 і виявили, що фракція 1–3 кДа зменшувала утворення активних форм кисню на 51,3 % та знижувала вивільнення оксиду азоту, TNF-альфа та IL-6, забезпечуючи загальний захисний ефект на рівні 79,0%. [17] Такий тип досліджень ілюструє, як клітини HMC3 дають змогу здійснювати швидкий скринінг біоактивних сполук харчового походження, що є релевантним для людини.

Мааріф та колеги провели два пов’язані дослідження з використанням клітин HMC3 для оцінки фітоестрогенів рослинного походження з листя Marsilea crenata. Фракція н-бутанолу знижувала експресію MHC класу II у клітинах, активованих інтерфероном-гамма, що узгоджується з інгібуванням класичної активації M1, хоча зафіксована залежність «доза–відповідь» була немонотонною. [10] Екстракт 96 % етанолу підвищував експресію маркера M2 — аргінази-1; у тому ж дослідженні повідомлялося про зниження експресії активованого бета-рецептора естрогену при концентраціях 125 та 250 ppm — результат, який суперечить самій назві статті та має розглядатися як невирішений. [11] В обох дослідженнях використовували добре охарактеризований протокол поляризації інтерферону-гама в клітинах HMC3 для вивчення потенційної фітоестрогенної нейропротекції при постменопаузальному нейрозапаленні.

У галузі біоматеріалів та тканинної інженерії Венкатесварлу та колеги використовували живі клітини HMC3, культивовані на матрицях електроспінних каркасів, для розробки робочого процесу об’ємної візуалізації в реальному часі коливань цитозольного кальцію за допомогою лазерної скануючої конфокальної мікроскопії. [18] Ця робота розширила сферу застосування клітин HMC3 за межі класичної фармакології до тестування біоматеріалів нового покоління, продемонструвавши універсальність цієї клітинної лінії в різних технологічних контекстах досліджень у галузі нейронауки.

Висновок

Клітини HMC3 — клон 3 людської мікроглії — зарекомендували себе як наріжний камінь in vitro-моделі для досліджень нейрозапальних захворювань, хвороби Альцгеймера, нейродегенеративних захворювань, вірусології ЦНС, мікросередовища гліобластоми та пошуку нейропротекторних засобів. Отримана з тканини фетального мозку людини та імунізована за допомогою трансфекції вірусом SV40, ця лінія експресує ключові маркери мікроглії та реагує на певний спектр запальних, фармакологічних та інфекційних подразників. Дослідження, такі як робота Бека та його колег щодо інгібіторів BET, продемонстрували потенціал цієї лінії для виявлення мішеней для лікарських препаратів у нейрозапаленні мікроглії людини. Від фундаментальних механістичних досліджень активних форм кисню та сигналізації інфламмасоми NLRP3 до прикладних скринінгів нейропротекторних засобів рослинного походження та тестування біоматеріалів на основі каркасів — клітини HMC3 забезпечують виняткову універсальність, за умови, що під час планування експериментів враховуються їхні задокументовані обмеження щодо біології TNF-альфа, оксиду азоту та NOX2. Дослідники, які шукають валідовану, масштабовану та повністю людську модель мікроглії, знайдуть у клітинах HMC3 цінний ресурс для поглиблення розуміння імунітету та захворювань мозку. Щоб замовити клітини HMC3 або отримати додаткову інформацію про характеристики продукту, відвідайте сайт cytion.com.

Ключові публікації

1. Janabi N, Peudenier S, Héron B (1995) Створення ліній клітин мікроглії людини після трансфекції первинних культур ембріональних клітин мікроглії великим Т-антигеном SV40. Neuroscience letters. PMID: 7478261
2. Li B, Bedard K, Sorce S (2009) Експресія NOX4 у людській мікроглії призводить до постійного утворення активних форм кисню та постійної експресії IL-6. Journal of innate immunity. PMID: 20375612
3. Делло Руссо К., Капполі Н., Колетта І. (2018) Клітинна лінія мікроглії людини HMC3: на якому етапі ми перебуваємо? Систематичний огляд літератури. Journal of neuroinflammation. PMID: 30200996
4. Cappoli N, Mezzogori D, Tabolacci E (2019) Інгібітор кінази mTOR рапаміцин підсилює експресію та вивільнення прозапального цитокіну інтерлейкіну 6, модулюючи активацію клітин мікроглії людини. EXCLI journal. PMID: 31645839
5. Лі Х., Чжан С., Чен М. (2018) Дексмедетомідин пригнічує запалення в клітинах мікроглії під дією LPS та АТФ за допомогою каскадів c-Fos/NLRP3/каспаза-1. Журнал EXCLI. PMID: 29743866
6. Бек М., Ю Е., Чой Х.І. (2021) Інгібітор BET послаблює запальну реакцію та міграцію клітин у лінії клітин мікроглії людини HMC3. Scientific Reports. PMID: 33893325
7. Насі М., Де Гаетано А., Б’янкіні Е. (2020) Молекулярні патерни, пов’язані з пошкодженням мітохондрій, стимулюють утворення активних форм кисню в людській мікроглії. Molecular and cellular neurosciences. PMID: 32828963
8. Lindberg C, Hjorth E, Post C (2005) Синтез цитокінів клітинною лінією мікроглії людини: вплив бета-амілоїду та альфа-меланоцит-стимулюючого гормону. Neurotoxicity Research. PMID: 16371321
9. Гонсалес-Пріето М., Гутьєррес І.Л., Гарсія-Буено Б. (2021) Вироблення CX3CR1 мікроглією збільшується при хворобі Альцгеймера та регулюється норадреналіном. Glia. PMID: 32662924
10. Мааріф Б., Мірза Д. М., Хасана М. (2020) Протинейрозапальна активність фракції н-бутанолу Marsilea crenata Presl. у клітинній лінії мікроглії HMC3. Журнал фундаментальної та клінічної фізіології та фармакології. PMID: 31967965
11. Ма'аріф Б., Агіл М., Ласваті Х. (2020) Підвищення експресії Arg1 та активованого ERβ у мікроглії HMC3 під впливом 96 %-ного етанольного екстракту листя Marsilea crenata Presl. Журнал фундаментальної та клінічної фізіології та фармакології. PMID: 31981453
12. Мартінес В'єдма М.Д.П., Пікетт Б.Е. (2018) Характеристика різних ефектів інфекції вірусом Зіка у клітинах плаценти та мікроглії. «Віруси». PMID: 30453684
13. Чжан С., Гуо Ю., Сюй С. (2019) miR-146a сприяє реплікації вірусу хвороби Борна 1 через сигнальний шлях IRAK1/TRAF6/NF-κB. «Дослідження вірусів». PMID: 31330207
14. Анхель-Амбросіо А.Х., Баутіста-Карбахал П., Гарсія-Леон М.Л. (2020) Клітини мікроглії HMC3 є дуже сприйнятливими до інфекції риновірусом. Virus research. PMID: 32768491
15. Шарма А., Васантапурам Р., М. Венкатасвамі М. (2020) Прогібітин 1/2 опосередковує проникнення вірусу денге-3 у клітини нейробластоми людини (SH-SY5Y) та мікроглії (CHME-3). Журнал біомедичних наук. PMID: 32306962
16. Лі З., Чжан Ц., Чжен Х. (2019) Модуляція ланцюга lncRNA SNHG15/CDK6/miR-627 за допомогою палбоциклібу дозволяє подолати резистентність до темозоломіду та зменшити M2-поляризацію мікроглії, асоційованої з гліомою, у мультиформенній гліобластомі. Журнал експериментальних та клінічних досліджень раку: CR. PMID: 31462285
17. Мартінес Лео Е.Е., Сегура Кампос М.Р. (2020) Нейропротекторний ефект пептидних фракцій Salvia hispanica на прозапальну модуляцію мікрогліальних клітин HMC3. Журнал харчової біохімії. PMID: 32207175
18. Венкатесварлу К., Суман Г., Дхіані В. (2020) Тривимірна візуалізація та кількісна оцінка коливань цитозольного кальцію в реальному часі у мікрогліальних клітинах, культивованих на електроспінних матрицях, за допомогою лазерної скануючої конфокальної мікроскопії. «Біотехнологія та біоінженерія». PMID: 32557561
19. Кадрі С. В., Кумар Н., Сантошкумар Р. (2022) Інфікування лінії клітин мікроглії людини CHME-3 для вивчення нейропатогенезу вірусу чикунгунья. «Журнал нейровірусології». PMID: 35352315